1. Словник сучасного українського сленгу

здирати

Аю, -аєш, недок., здерти, -ру, -реш, док.

1. студ. Списувати. Безсоромно здирати з книжки.

2. Займатись плагіатом. Здирати у західних виконавців манеру поведінки.

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здирати — здира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. здирати — (шкуру) обдирати, облуплювати; (кору) віддирати, відривати; (високу ціну) дерти, лупити. Словник синонімів Караванського
  3. здирати — -аю, -аєш, недок., зідрати і здерти, здеру, здереш; мин. ч. зідрав, -рала, -рало і здер, -ла, -ло; наказ. сп. здери; док., перех. 1》 Відділяти, знімати верхній шар чого-небудь. 2》 Віддирати, відривати що-небудь прибите, приклеєне, прикріплене і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. здирати — здира́ти (зніма́ти, здійма́ти, лупи́ти і т. ін.) / зідра́ти (зня́ти, здійня́ти, злупи́ти і т. ін.) шку́ру (по три шку́ри, сім шкур і т. ін.) з кого і без додатка. 1. Оббирати кого-небудь; визискувати, експлуатувати. Фразеологічний словник української мови
  5. здирати — ЗДИРА́ТИ (відділяти, знімати верхній шар чого-небудь), ОБДИРА́ТИ, ЗДРЯ́ПУВАТИ. — Док.: зідра́ти, зде́рти, обде́рти, обідра́ти, здря́пати. Здирала (Ковалиха) з поламаних меблів шовк (М. Словник синонімів української мови
  6. здирати — Здира́ти, здира́ю, здира́єш; зде́рти, здеру́, здере́ш; -ру́ть; здер, зде́рла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. здирати — ЗДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІДРА́ТИ і ЗДЕ́РТИ, здеру́, здере́ш; мин. ч. зідра́в, ра́ла, ло і здер, ла, ло; наказ. сп. здери́; док., перех. 1. Відділяти, знімати верхній шар чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  8. здирати — Здира́ти, -ра́ю, -єш гл. = здерати. Ловить вовк, ловить вовк, а як вовка піймають, то шкуру здирають. Ном. № 4092. Словник української мови Грінченка