рило

Значення в інших словниках

1. рило — ри́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. рило — див. лице Словник синонімів Вусика
3. рило — -а, с. 1》 Видовжена вперед передня частина голови деяких тварин. || перен., розм. Видовжена передня частина чого-небудь узагалі. 2》 вульг. Обличчя людини. || Уживається як лайлива назва людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рило — 1. див. морда 2. це у свині Словник чужослів Павло Штепа
5. рило — РИ́ЛО, а, с. 1. Видовжена вперед передня частина голови деяких тварин. Він [вовк] до Огню то рило підведе, То лапу коло жару сушить (Є. Гребінка); До саней підбігає вусатий селянин і батогом відбиває в свиней своє добро. Словник української мови у 20 томах
6. рило — верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Фразеологічний словник української мови
7. рило — МО́РДА (передня частина голови тварини), ПИ́СОК, ХРАП, ХРА́ПА розм. (перев. коней, великої рогатої худоби). Мати товче кота мордою в каганець (С. Васильченко); Узяв коня за повід — любовно погладив по морді лисого (А. Словник синонімів української мови
8. рило — РИ́ЛО, а, с. 1. Видовжена вперед передня частина голови деяких тварин. Він [вовк] до Огню то рило підведе, То лапу коло жару сушить (Греб., І, 1957, 71); До саней підбігає вусатий селянин і батогом відбиває в свиней своє добро. Словник української мови в 11 томах
9. рило — Рило, -ла с. 1) Рыло, морда. А ти, міхоноша, дми козі під рило. Чуб. III. 263. Кабан коли не розбіжиться з перестраху, коли удариться об дуб рилом. Рудч. Ск. І. 23. 2) Бранное: лицо у человѣка. Видно й з рила, що Пархім. Ном. № 6315. Словник української мови Грінченка