рило

верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Коцюбинський). 2. від кого і без додатка. Уникати зустрічей, спілкування з ким-небудь, виявляючи зверхність, зневагу і т. ін. Вона вже й на вулиці носа верне, обминає мене десятою дорогою, наче я каторжна якась чи заразна (В. Кучер); Перш усього й тут (у пресі) треба протекцію, рекламу, а од мене тепер вернуть рило деякі навіть із моїх попередніх приятелів (М. Драгоманов); — Усякий раз, як йде Борис, Маруся відвертає ніс. Не має, певно, зовсім встиду, Раз не приховує огиду (С. Караванський); — Я їй (Парасці) не служила, я їй не годила? Так, як треба було, то й, Зінько, і сестро, а як прохворостили? — то й пику свою одвертає (Панас Мирний); // від чого. Не виявляти бажання займатися чим-небудь; цуратися чогось. — А котрі десятирічки покінчали, теж від ріллі носа вернуть, вчитися їдуть (Григорій Тютюнник).

ні ву́ха ні ри́ла, зі сл. розумі́ти, тя́мити і под., із запереч., грубо. Зовсім нічого. — Я ні вуха ні рила не тямлю в будівництві, а згодився... (Іван Ле). ні ри́ла ні ву́ха. Не зна (Пилип) мови, як то кажуть, Ні рила, ні вуха (П. Глазовий).

ри́льце в пушку́ у кого, чиє. Хто-небудь причетний до чогось ганебного, осудливого, злочинного. Згадавши, що в одного з її (трійки) членів теж було в минулому рильце в пушку, Толик намагається пом’якшити оргвисновки (О. Довженко); Авантюрист, дурисвіт!.. Ого, чим тільки не називали його тоді люди, рильця яких були в пушку (Я. Гримайло); Їхали якусь часину мовчки. Тарас був прикро вражений пригодою в нічних Прилуках, а в Олександра рильце було в пушку (Василь Шевчук). ри́ло в пу́хові. — Мовчи, мовчи, — забігалася Параска. — Обоє мовчіть. Який там у дідька суд, коли у всіх рила в пухові (І. Сочивець).