рильце

ри́льце в пушку́ у кого, чиє. Хто-небудь причетний до чогось ганебного, осудливого, злочинного. Згадавши, що в одного з її (трійки) членів теж було в минулому рильце в пушку, Толик намагається пом’якшити оргвисновки (О. Довженко); Авантюрист, дурисвіт!.. Ого, чим тільки не називали його тоді люди, рильця яких були в пушку (Я. Гримайло); Їхали якусь часину мовчки. Тарас був прикро вражений пригодою в нічних Прилуках, а в Олександра рильце було в пушку (Василь Шевчук). ри́ло в пу́хові. — Мовчи, мовчи, — забігалася Параска. — Обоє мовчіть. Який там у дідька суд, коли у всіх рила в пухові (І. Сочивець).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рильце — ри́льце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. рильце — -я, с. Зменш.-пестл. до рило 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рильце — РИ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до ри́ло 1. Невеличке ягнятко, зігнувшись у каблучку, виставило своє гостреньке рильце з рідкими зубами (Панас Мирний); Дід обходить куницю з боку ґанку, простягає руку і мацає пальцями скривавлене рильце (С. Словник української мови у 20 томах
  4. рильце — РИ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до ри́ло 1. Невеличке ягнятко, зігнувшись у каблучку, виставило своє гостреньке рильце з рідкими зубами (Мирний, III, 1954, 82); Дід обходить куницю з боку ганку, простягає руку і мацає пальцями скривавлене рильце (Тудор... Словник української мови в 11 томах