1. Орфографічний словник української мови

рильце

ри́льце

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рильце — -я, с. Зменш.-пестл. до рило 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. рильце — РИ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до ри́ло 1. Невеличке ягнятко, зігнувшись у каблучку, виставило своє гостреньке рильце з рідкими зубами (Панас Мирний); Дід обходить куницю з боку ґанку, простягає руку і мацає пальцями скривавлене рильце (С. Словник української мови у 20 томах
  3. рильце — ри́льце в пушку́ у кого, чиє. Хто-небудь причетний до чогось ганебного, осудливого, злочинного. Згадавши, що в одного з її (трійки) членів теж було в минулому рильце в пушку, Толик намагається пом’якшити оргвисновки (О. Довженко); Авантюрист, дурисвіт!.. Фразеологічний словник української мови
  4. рильце — РИ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до ри́ло 1. Невеличке ягнятко, зігнувшись у каблучку, виставило своє гостреньке рильце з рідкими зубами (Мирний, III, 1954, 82); Дід обходить куницю з боку ганку, простягає руку і мацає пальцями скривавлене рильце (Тудор... Словник української мови в 11 томах