1. Словник сучасного українського сленгу

розколювати

(кого?), -юю, -юєш, недок., розколоти, -лю, -леш, док. Змусити говорити правду. Проте навіть мінській міліції не вдалося «розколоти» унсовців (Д. Корчинський).

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розколювати — розко́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розколювати — Колоти; (тишу) роздирати, розтинати; (громаду) РОЗ'ЄДНУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. розколювати — див. колоти; ламати Словник синонімів Вусика
  4. розколювати — -юю, -юєш, недок., розколоти, -колю, -колеш, док., перех. 1》 Ударом, тиском і т. ін. розділяти що-небудь на частини, розбивати на уламки, шматки. || безос. || Розбивати (голову). 2》 перен. Розділяти суспільство, колектив, організацію і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розколювати — РОЗКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКОЛО́ТИ, колю́, ко́леш, док., що. 1. Ударом, тиском і т. ін. розділяти що-небудь на частини, розбивати на осколки, шматки. Двоє чоловіків з ломами плигнули на крижину й почали розколювати її на .. шматки (А. Словник української мови у 20 томах
  6. розколювати — РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ (розділяти на частини вздовж чого-небудь), РОЗКО́ЛЮВАТИ, КОЛО́ТИ, РОЗЧА́ХУВАТИ, РОЗКЛИ́НЮВАТИ (клином). — Док.: розщепи́ти, розколо́ти, розчахну́ти, розкли́нити. Троянди, рододендрони.. Словник синонімів української мови
  7. розколювати — Розко́лювати, -ко́люю, -ко́люєш; розколо́ти, -колю́, -ко́леш, -ко́ле, -ко́лють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розколювати — РОЗКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКОЛО́ТИ, колю́, ко́леш, док., перех. 1. Ударом, тиском і т. ін. розділяти що-небудь на частини, розбивати на осколки, шматки. Двоє чоловіків з ломами плигнули на крижину й почали розколювати її на .. шматки (Шиян, Вибр. Словник української мови в 11 томах