султан

Значення в інших словниках

1. султан — султа́н 1 іменник чоловічого роду, істота монарх султа́н 2 іменник чоловічого роду пучок Орфографічний словник української мови
2. султан — див. МОНАРХ. Словник синонімів Караванського
3. султан — див. гроно Словник синонімів Вусика
4. султан — СУЛТА́Н¹, а, ч. У країнах Сходу – титул монарха, а також особа, що носить цей титул. У султана білії палати, а під ними чорнії темниці, там сидять в неволі бідні бранці, світа сонця не видають в очі (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
5. султан — I -а, ч. У країнах Сходу – титул монарха, а також особа, що носить цей титул. II -а, ч. 1》 Оздоба з пучка пір'я або кінського волосу на головних уборах, на головах коней. || чого і без додатка, перен. Про розширений угорі стовп куряви, диму і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. султан — султа́н (тур. sultan, з араб.) 1. Титул монарха у деяких країнах Сходу. 2. Те саме, що й плюмаж. Словник іншомовних слів Мельничука
7. султан — Титул мусульманського правителя, вживаний у багатьох мусульманських країнах, зокрема, до правителів Османської імперії. Універсальний словник-енциклопедія
8. султан — ВО́ЛОТЬ (дрібні колоски, їх цвіт і зерно на одному стеблі), ВО́ЛОТ збірн., ВОЛО́ТТЯ, КИ́ТИЦЯ, СУЛТА́Н, МІТЕ́ЛКА (про очерет, просо); КУНИ́ЦЯ рідше, КУНЯ́ діал. (про очерет). Видався паркий ранок, і коноплі пахтіли на всю низину, викинули волоть проса (К. Словник синонімів української мови
9. султан — Султа́н, -на; -та́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. султан — СУЛТА́Н¹, а, ч. У країнах Сходу — титул монарха, а також особа, що носить цей титул. У султана білії палати, а під ними чорнії темниці, там сидять в неволі бідні бранці, світа сонця не видають в очі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
11. султан — Султан, -на м. Султанъ. ум. султанчик. Словник української мови Грінченка