султан
СУЛТА́Н¹, а, ч. У країнах Сходу — титул монарха, а також особа, що носить цей титул.
У султана білії палати, а під ними чорнії темниці, там сидять в неволі бідні бранці, світа сонця не видають в очі (Л. Укр., І, 1951, 390);
Гуляли запорозькі чайки й по Чорному морю, і в Стамбулі заявлялись, у султана під вікнами… (Гончар, II, 1959, 316);
*У порівн. Півень ходив по сцені, мов турецький султан (Вишня, І, 1956, 439).
СУЛТА́Н², а, ч.
1. Оздоба з пучка пір’я або кінського волосу на головних уборах, на головах коней.
Їхали на баских конях вершники у яскравих червоно-золотих уборах. Красиво маяли султани на їх тюрбанах (Минко, Намасте.., 1957, 95);
// чого і без додатка, перен. Про розширений угорі стовп куряви, диму і т. ін.
Сірі султани пилюки, звихреної конем, осідали на скошеній стерні (Тют., Вир, 1964, 272);
Постріли на рівнині частішали, чорні султани здіймались по всій довжині німецьких траншей (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 208).
2. Волоть із колосків, що є суцвіттям багатьох злаків.
Досягла [кукурудза] вже росту людини, викинула султани (Рад. Укр., 20.VІІ 1961, 2);
Навесні Донецький степ грає різними барвами численних квітів. Пізніше він прикрашається султанами трав (Геол. Укр., 1959, 476);
У чепурній світлій хаті повно квітів.. Білі пухнасті султани ковили біля рамок портретів, луток вікон, за сволоком (Чаб., Шляхами.., 1961, 26);
// Про кетяг квітів.
Владно розкидавши широке лапате листя, вишнево-рудими султанами красувалися стебла щавлю (Коз., Нові Потоки, 1948, 14).
Значення в інших словниках
- султан — султа́н 1 іменник чоловічого роду, істота монарх султа́н 2 іменник чоловічого роду пучок Орфографічний словник української мови
- султан — див. МОНАРХ. Словник синонімів Караванського
- султан — див. гроно Словник синонімів Вусика
- султан — СУЛТА́Н¹, а, ч. У країнах Сходу – титул монарха, а також особа, що носить цей титул. У султана білії палати, а під ними чорнії темниці, там сидять в неволі бідні бранці, світа сонця не видають в очі (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- султан — У, ч., нарк. Макова сировина, оброблена нашатирним спиртом та ацетоном, після випарювання вводиться внутрішньовенно. Словник сучасного українського сленгу
- султан — I -а, ч. У країнах Сходу – титул монарха, а також особа, що носить цей титул. II -а, ч. 1》 Оздоба з пучка пір'я або кінського волосу на головних уборах, на головах коней. || чого і без додатка, перен. Про розширений угорі стовп куряви, диму і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- султан — султа́н (тур. sultan, з араб.) 1. Титул монарха у деяких країнах Сходу. 2. Те саме, що й плюмаж. Словник іншомовних слів Мельничука
- султан — Титул мусульманського правителя, вживаний у багатьох мусульманських країнах, зокрема, до правителів Османської імперії. Універсальний словник-енциклопедія
- султан — ВО́ЛОТЬ (дрібні колоски, їх цвіт і зерно на одному стеблі), ВО́ЛОТ збірн., ВОЛО́ТТЯ, КИ́ТИЦЯ, СУЛТА́Н, МІТЕ́ЛКА (про очерет, просо); КУНИ́ЦЯ рідше, КУНЯ́ діал. (про очерет). Видався паркий ранок, і коноплі пахтіли на всю низину, викинули волоть проса (К. Словник синонімів української мови
- султан — Султа́н, -на; -та́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- султан — Султан, -на м. Султанъ. ум. султанчик. Словник української мови Грінченка