тирити

Значення в інших словниках

1. тирити — ти́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. тирити — див. нести Словник синонімів Вусика
3. тирити — ТИ́РИТИ, рю, риш, недок., що, розм. 1. Тягти, волочити (звичайно понад силу, повільно), нести. Упорався Хома і з вечерею; доволік усе, що постановила жінка: і борщику, і каші, і рибки, і млинців, і буханців, а далі тирить і вареників макітру (Г. Словник української мови у 20 томах
4. тирити — -рю, -риш, недок., перех., розм. 1》 Тягти, волочити (звичайно понад силу, повільно). 2》 Те саме, що тикати I 5); совати. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тирити — СО́ВАТИ (рухаючи щось, поміщати його куди-небудь), ЗАСО́ВУВАТИ, ЗАСУВА́ТИ, СУ́НУТИ (як одноразова дія); ПХА́ТИ розм., ЗАПИХА́ТИ розм. (швидко, недбало або з силою); ТИ́КАТИ розм., ТИ́ЦЯТИ розм., ТИ́ЦЬКАТИ розм. рідше, ТИ́РИТИ розм. (недбало або нашвидку). Словник синонімів української мови
6. тирити — Ти́рити, ти́рю, -риш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. тирити — ТИ́РИТИ, рю, риш, недок., перех., розм. 1. Тягти, волочити (звичайно понад силу, повільно). Упорався Хома і з вечерею; доволік усе, що постановила жінка: і борщику, і каші, і рибки, і млинців, і буханців, а далі тирить і вареників макітру (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
8. тирити — Тирити, -рю, -риш гл. 1) Совать, всучить. В'ється коло моїх дітей, тирить їм у руки польські книжки. Левиц. І. 147. 2) Волочить, тащить. Вовк овечку тирить. Словник української мови Грінченка