1. Словник синонімів української мови

тирити

СО́ВАТИ (рухаючи щось, поміщати його куди-небудь), ЗАСО́ВУВАТИ, ЗАСУВА́ТИ, СУ́НУТИ (як одноразова дія); ПХА́ТИ розм., ЗАПИХА́ТИ розм. (швидко, недбало або з силою); ТИ́КАТИ розм., ТИ́ЦЯТИ розм., ТИ́ЦЬКАТИ розм. рідше, ТИ́РИТИ розм. (недбало або нашвидку). — Док.: засу́нути, запха́ти, ти́кнути, ткну́ти, піткну́ти, ти́цьнути. Він уже совав до простягнених рук шматочки хліба та цибулі (Ю. Збанацький); Засуваю голову під подушку і сплю (М. Коцюбинський); — Певно, ти, Грунько, прибираючи в кабінеті, зняла її (книжку) з столу й ткнула куди між другі (Панас Мирний); В'ється (Хоцінський) коло моїх дітей, тирить їм у руки польські книжки (І. Нечуй-Левицький).

ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) (переміщати по поверхні до себе або за собою), ВОЛОЧИ́ТИ, ВОЛОКТИ́ (ВОЛІКТИ́ розм.), ТОЛОЧИ́ТИ, ТАРГА́НИТИ діал.; ЦУ́ПИТИ розм., ЦУРПЕ́ЛИТИ розм., ТИ́РИТИ розм., ПЕ́РТИ фам., ТЕРЕБИ́ТИ діал. (перев. понад силу). — Док.: потягти́ (потягну́ти), поволочи́ти, поволокти́, поцу́пити, попе́рти, потереби́ти. Хлопчик по землі тягне кулемета (В. Сосюра); Юра що є сили волочив товаришів по гальці, весь час надсильно гукаючи: — Ваню! Земля вже, земля! (І. Ле); Листоношу водили (кайзерівці) селом, як злидарське горе, його толочили по дорозі й нівечили чобітьми (Ю. Яновський); В хату вбігає задиханий і переляканий Петро. Поперед себе він тарганить за поперек Степанка (С. Васильченко); Одно — творити язиком, а друге — перти плуга (приказка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тирити — ти́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тирити — див. нести Словник синонімів Вусика
  3. тирити — ТИ́РИТИ, рю, риш, недок., що, розм. 1. Тягти, волочити (звичайно понад силу, повільно), нести. Упорався Хома і з вечерею; доволік усе, що постановила жінка: і борщику, і каші, і рибки, і млинців, і буханців, а далі тирить і вареників макітру (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. тирити — Рю, -риш, недок. Красти. Тирити лаве із загальної каси — я гірше не знаю. Словник сучасного українського сленгу
  5. тирити — -рю, -риш, недок., перех., розм. 1》 Тягти, волочити (звичайно понад силу, повільно). 2》 Те саме, що тикати I 5); совати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тирити — Ти́рити, ти́рю, -риш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тирити — ТИ́РИТИ, рю, риш, недок., перех., розм. 1. Тягти, волочити (звичайно понад силу, повільно). Упорався Хома і з вечерею; доволік усе, що постановила жінка: і борщику, і каші, і рибки, і млинців, і буханців, а далі тирить і вареників макітру (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  8. тирити — Тирити, -рю, -риш гл. 1) Совать, всучить. В'ється коло моїх дітей, тирить їм у руки польські книжки. Левиц. І. 147. 2) Волочить, тащить. Вовк овечку тирить. Словник української мови Грінченка