анімізм

(від лат. anima/animus — дух, душа)

віра в існування духів і душ як надприродних істот (образів), які знаходяться в матеріальних тілах (душах) або існують самі по собі (духи) і керують усіма явищами та процесами матеріального світу

Джерело: Словник іншомовних соціокультурних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. анімізм — анімі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. анімізм — АНІМІЗМ (від лат. animus — дух, життєве начало) — форма найдавніших вірувань, пов'язаних з уявленням про існування в тілі людини її двійника, носія життя — душі. Термін введений нім. хіміком і фізіологом Шталем. Філософський енциклопедичний словник
  3. анімізм — Віра в існування душ (духів), як активних елементів у людині й природі; передбачає можливість відокремлення душі від тіла та її самостійного існування; типовий для більшості доісторичних релігій. Універсальний словник-енциклопедія
  4. анімізм — АНІМІ́ЗМ, у, ч. Донаукове, містичне уявлення первісних людей, згідно з яким кожна річ має свого духа, душу; одухотворення сил і явищ природи. Найдавнішими формами релігійних уявлень і вірувань були тотемізм, магія і анімізм (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 21). Словник української мови в 11 томах
  5. анімізм — АНІМІ́ЗМ, у, ч., філос. Система релігійних уявлень, згідно з якою людина, тварини, рослини, предмети мають незалежне начало – душу; одухотворення сил і явищ природи. Словник української мови у 20 томах
  6. анімізм — -у, ч. Містичне уявлення первісних людей, згідно з яким кожна річ має свого духа, душу; одухотворення сил і явищ природи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. анімізм — анімі́зм (від лат. anima, animus – душа, дух) віра в існування душ і духів, що нібито управляють усім матеріальним світом. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. анімізм — Анімі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)