архетип

(від грецьк. arhe — початок + typos — образ)

прообраз, первинний образ, ідеал; архетипи складають основу загальнолюдської символіки, послуговуючись підгрунтям для художньо продуктивного мислення в галузі фольклору, літератури та мистецтва

Джерело: Словник іншомовних соціокультурних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. архетип — архети́п іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. архетип — АРХЕТИ́П, у, ч. 1. псих., філос. Універсальні первинні уроджені психічні структури, що становлять зміст колективного безсвідомого. В аналітичній психології К.-Г. Словник української мови у 20 томах
  3. Архетип — Первинна модель або первинний принцип, форма, за яким створюється усе подальше. У символізмі – це предмет, зображення, прийняте як символ. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  4. архетип — -у, ч. 1》 У пізньоантичній філософії – прообраз, ідея. 2》 Найдавніший (зазвичай невідомий) текст писемного пам'ятника, який є першоджерелом для наступних копій. || літ. Великий тлумачний словник сучасної мови