1. Великий тлумачний словник сучасної мови

архетип

архети́п

-у, ч.

1》 У пізньоантичній філософії – прообраз, ідея.

2》 Найдавніший (зазвичай невідомий) текст писемного пам'ятника, який є першоджерелом для наступних копій.

|| літ. Реконструйовна фабула або сюжет, загальні для міфів, фольклору та літератури різних народів.

3》 лінгв. Гіпотетично реконструйовна або фактично засвідчена мовна форма, вихідна для пізніших утворень.

4》 В психології К. Юнга – первинні природні образи, ідеї, переживання, властиві людині як суб'єкту колективного несвідомого.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. архетип — архети́п іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. архетип — (від грецьк. arhe — початок + typos — образ) прообраз, первинний образ, ідеал; архетипи складають основу загальнолюдської символіки, послуговуючись підгрунтям для художньо продуктивного мислення в галузі фольклору, літератури та мистецтва Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. Архетип — Первинна модель або первинний принцип, форма, за яким створюється усе подальше. У символізмі – це предмет, зображення, прийняте як символ. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  4. архетип — АРХЕТИ́П, у, ч. 1. псих., філос. Універсальні первинні уроджені психічні структури, що становлять зміст колективного безсвідомого. В аналітичній психології К.-Г. Словник української мови у 20 томах