гелікон

(від грецьк. helikon)

гора в Греції, на якій згідно з грецькими міфами жили Музи і знаходилося джерело натхнення Гіппокрена; виникло від удару копита крилатого коня Пегаса

Джерело: Словник іншомовних соціокультурних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гелікон — геліко́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. Гелікон — Геліко́н, -ну, -нові (гора, гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. гелікон — (гр. elicos — круглий) — мідний духовий басовий мундштучний музичний інструмент з родини бюгельгорнів. Має форму спіралі, що дозволяє носити його, одягаючи через ліве плече. Застосовується в духових оркестрах (Г. in B та in Es). Словник-довідник музичних термінів
  4. гелікон — ГЕЛІКО́Н, а, ч. Музичний духовий інструмент у вигляді широкої мідної (часто нікельованої) труби, укладеної колом. Гелікони на плечах у комунарів похитувались срібними удавами, готовими почати могутнє й оглушливе чародійство (Мик., II, 1957, 512). Словник української мови в 11 томах
  5. гелікон — ГЕЛІКО́Н, а, ч. Музичний духовий інструмент у вигляді широкої мідної (часто нікельованої) труби, укладеної колом. Світить гасова лампочка. В кутку мідяним удавом виблискує гелікон (М. Куліш); Я чув у собі звуки волинки, віолончелі, .. Словник української мови у 20 томах
  6. гелікон — -а, ч. 1》 Музичний духовий інструмент найнижчого регістру для виконання партії баса; бас "B" або "C"; має вигляд широкої мідної труби, укладеної колом, з широким раструбом над головою виконавця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. гелікон — геліко́н [від грец. έλιξ (έλικος) – спіраль, гвинт] мідний басовий духовий інструмент. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. Гелікон — Гірський масив у Пд. Греції (Беотія), над Коринфською зат.; за грец. міфологією одне з місцеперебувань муз; тут щочотири роки відбувалися поетично-музичні агони. Універсальний словник-енциклопедія