дилетант

(від італ. dilettante, лат. delektare — тішити, забавляти)

любитель, який займається мистецтвом, в окремих випадках наукою без спеціальної чи фундаментальної підготовки. Похідні поняття: дилетантизм, дилетантство

Джерело: Словник іншомовних соціокультурних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дилетант — -а, ч. Той, хто займається наукою або мистецтвом, не маючи спеціальної підготовки, систематичних знань; аматор. || Той, хто поверхово займається чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дилетант — Дилета́нт, -та; -та́нти, -нтів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. дилетант — дилета́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. дилетант — АМА́ТОР (людина, що займається улюбленою справою без спеціальної підготовки, не як професіонал), ЛЮБИ́ТЕЛЬ, ДИЛЕТА́НТ. Повів (ув'язнений) своїми пукатими баньками нишком на аматора аеродромів (І. Багряний); Любителі шахів.. Словник синонімів української мови
  5. дилетант — дилета́нт (італ. dilettante, від лат. delecto – усолоджую, тішу) особа, що займається якоюсь справою (в галузі науки, мистецтва тощо), хоч її знання в цій справі поверхові. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. дилетант — ДИЛЕТА́НТ, а, ч. Той, хто займається наукою або мистецтвом, не маючи спеціальної підготовки, систематичних знань; аматор. Я так недавно почав писати (хоч маю 33 роки), і отак небагато написав (бо займаюся літературою, як дилетант)... Словник української мови в 11 томах
  7. дилетант — (іт. dilettante — аматор, любитель) — людина, яка займається мистецтвом, наукою тощо, не маючи необхідної професійної підготовки. Словник-довідник музичних термінів
  8. дилетант — Капарник, маруда, невіглас, партач, див. аматор, грамотій, профан Словник чужослів Павло Штепа
  9. дилетант — Людина, яка по-аматорськи, поверхово, без підготовки займається якоюсь галуззю знань, особливо мистецтвом чи наукою. Універсальний словник-енциклопедія