панк

(від англ. punk — гниль)

направлення молодіжної субкультури, яке відкидає встановлені в суспільстві норми поведінки

Джерело: Словник іншомовних соціокультурних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панк — ПАНК¹ див. па́нки. ПАНК², у, ч. Своєрідний стиль у музиці, одязі тощо. Вона винайшла стиль “панк”, зазнала визнання публіки і нищівної критики. Сьогодні Вів'єн Вествуд – некоронована королева лондонської моди (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  2. панк — панк іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. панк — -а, ч. 1》 тільки одн. Декласовані молодіжні групи на Заході, які вирізняються підкресленою аполітичністю, шокуючим зовнішнім виглядом, шокуючою поведінкою. 2》 Член такої групи. 3》 Стиль молодіжної музики, який вирізняється агресивною манерою виконання, швидким ритмом. Панк-рок. Великий тлумачний словник сучасної мови