альтруїзм

Система ціннісних орієнтацій особистості, у якій центральним мотивом і критерієм оцінки виступають інтереси іншої людини чи соціальної спільноти. Безкорисливе піклування про благо інших і готовність жертвувати для інших своїми особистими інтересами; протилежне – егоїзм. Термін А. вперше ввів О.Конт (1798-1857), який побудував на ньому систему етики, використовуючи такі форми А., як милосердя, благодіяння, повага та ін..

англ. altruism; нім. Altruismus m=; угор. altruismus; рос. альтруизм.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. альтруїзм — -у, ч. Безкорисливе піклування про благо інших і готовність жертвувати для інших своїми особистими інтересами; прот. егоїзм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. альтруїзм — АЛЬТРУЇЗМ (від лат. alter — друга (інша) людина, ближній) — моральний принцип, спосіб думок та поведінки, протилежний егоїзму. А. спрямований на благо іншої людини, яке визнається морально більш значущим, порівняно з власним "Я". Принцип... Філософський енциклопедичний словник
  3. альтруїзм — Позиція, яка виражається у безкорисливій турботі про інтереси ін. людей, у вчинках, які не продиктовані власними інтересами; протилежність егоїзмові. Універсальний словник-енциклопедія
  4. альтруїзм — (франц. altruisme, від лат. alter – інший) безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших, готовність заради цього зректися власних інтересів. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. альтруїзм — рос. альтруизм (фр. altruisme, від латин. alter — інший) — моральний принцип, який передбачає безкорисливе служіння іншим людям, готовність жертвувати задля їхнього блага на противагу особистим інтересам. Протилежний егоїзму. Eкономічна енциклопедія
  6. альтруїзм — АЛЬТРУЇ́ЗМ, у, ч., книжн. Безкорисливе піклування про благо інших і готовність жертвувати задля інших своїми інтересами; протилежне егоїзм. Побіда [перемога] альтруїзму над класовим егоїзмом, якою кінчається повість [“Захар Беркут” І. Словник української мови у 20 томах
  7. альтруїзм — альтруї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. альтруїзм — Альтруї́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. альтруїзм — Самовідданість, див. труїзм Словник чужослів Павло Штепа
  10. альтруїзм — АЛЬТРУЇ́ЗМ, у, ч., книжн. Безкорисливе піклування про благо інших і готовність жертвувати для інших своїми особистими інтересами; протилежне егоїзм. Побіда альтруїзму над класовим егоїзмом, якою кінчається повість ["Захар Беркут" І. Словник української мови в 11 томах