аргументація
Специфічна інтелектуально-вербальна діяльність, спосіб міркування, який забезпечує переконливість, осмисленість та обгрунтування публічного виступу; приведення сукупності доказів або аргументів на користь якої-небудь позиції.
англ. argumentation; нім. Argumentation f=, -en; угор. (meg) indoklás; рос. аргументация.
Джерело:
Словник із соціальної роботи
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- аргументація — аргументація – аргументування Збігаються у значенні “наведення доказів на користь чогось”. Переконлива аргументація (переконливе аргументування) висунутих положень. Тільки аргументація вживається у розумінні “сукупність аргументів”. Положення підкріплені солідною аргументацією. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- аргументація — аргумента́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- аргументація — -ї, ж. 1》 Те саме, що аргументування. 2》 Сукупність аргументів (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- аргументація — АРГУМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Те саме, що аргументува́ння. Відчуваєш силу в його такій грубій, але й незаперечній аргументації (Іван Ле). 2. Сукупність аргументів (у 1 знач.). Властивої полемічної аргументації в його [І. Словник української мови у 20 томах
- аргументація — див. аргумент Словник синонімів Вусика
- аргументація — аргумента́ція (лат. argumentatio) наведення аргументів на користь чого-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
- аргументація — АРГУМЕНТАЦІЯ — процес обґрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції) з метою переконання в його істинності, слушності С. труктура А. складається із тези, аргументів та демонстрації. Розрізняють різні види... Філософський енциклопедичний словник
- аргументація — АРГУМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., книжн. 1. Те саме, що аргументува́ння. Відчуваєш силу в його такій грубій, але й незаперечній аргументації (Ле, Міжгір’я, 1953і 342). 2. Сукупність аргументів (у 1 знач.). Властивої полемічної аргументації в його [І. Словник української мови в 11 томах
- аргументація — рос. аргументация (латин. argumentatio) — наведення аргументів на користь чого-небудь чи кого-небудь. Eкономічна енциклопедія