безвладдя

Кризовий стан суспільства або його окремої адміністративно-територіальної одиниці, що проявляється в різкому порушенні функціонування існуючих органів влади. В умовах безвладдя відповідні органи або розпадаються в силу зовнішніх та внутрішніх причин, або, хоч і існують, не виконують своїх функцій: не приймають необхідних для стабільного функціонування суспільства або його елементів управлінських рішень, не гарантують персональної безпеки і нормальної життєдіяльності громадян.

англ. anarchy; нім. Anarchie f=; угор. fejtlenség / anarchia; рос. безвластие / анархия.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвладдя — безвла́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. безвладдя — -я, с. Відсутність влади, керівництва, управління. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безвладдя — БЕЗВЛА́ДДЯ, я, с. Відсутність державної влади. Місто лежало кинуте на поталу анархії, люди дограбували його до решти, користуючись зі стану безвладдя (І. Багряний); * Образно. У каламутній воді безвладдя, хаосу знаходить благодатний ґрунт злочинність усіх відтінків (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  4. безвладдя — див. анархія; безладдя Словник синонімів Вусика
  5. безвладдя — БЕЗВЛА́ДДЯ (відсутність певного управління в суспільстві або в якому-небудь колективі), АНА́РХІЯ підсил. Безкоролів'я в Речі Посполитій завжди викликало ще більшу сваволю магнатів, справжню анархію (П. Панч). Словник синонімів української мови
  6. безвладдя — БЕЗВЛА́ДДЯ, я, с. Відсутність державної влади. Користуючись безвладдям і заколотами, казанські татари чинили спустошливі набіги на російські землі (Іст. СРСР, І, 1956, 128). Словник української мови в 11 томах