важковиховуваність

Поняття, що пояснює труднощі, з якими стикається педагог під час організації та здійснення виховного процесу. Термін використовується для позначення максимально наближеного до норми рівня відхилень у поведінці дитини (на відміну від правопорушень чи патології діяльності).

англ. disturbance in up-bringing; нім. Schwereziehung f=, en; угор. nehezenkezelhetőség; рос. трудновоспитуемость.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. важковиховуваність — важковихо́вуваність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. важковиховуваність — ВАЖКОВИХО́ВУВАНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. важковихо́вуваний. Соціальна педагогіка 20-х років XX століття розвивалася за такими напрямами: піднесення духовної культури школярів і соціального середовища... Словник української мови у 20 томах