конфронтація

Протистояння, протиставлення, зіткнення соціальних систем, класових інтересів, переконань, в яких суперники прагнуть перемоги, досягти своїх цілей і одночасно привести до поразки опонента.

англ. confrontation; нім. Konfrontation f=, -en; угор. konfrontáció; рос. конфронтация.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конфронтація — конфронта́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. конфронтація — І, ор. -єю. Протиборство, протиставлення соціальних систем, класових інтересів, ідейно-політичних принципів тощо; зіткнення. Літературне слововживання
  3. конфронтація — [конфронтац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. конфронтація — -ї, ж. 1》 Протиборство, протиставлення соціальних систем, класових інтересів, ідейно-політичних принципів і т. ін.; зіткнення. 2》 юр. Очна ставка зі свідками протилежної сторони. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. конфронтація — Протистава, супротива, див. контраст Словник чужослів Павло Штепа
  6. конфронтація — КОНФРОНТА́ЦІЯ, ї, ж. Протиборство, протиставлення соціальних систем, ідейно-політичних принципів і т. ін.; зіткнення (у 3 знач.)... Словник української мови у 20 томах
  7. конфронтація — конфронта́ція (від кон... і фронт) 1. юрид. Очна ставка із свідками протилежної сторони. 2. Переносно – становище, коли якісь особи або держави опиняються перед загрозою зіткнення між собою. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. конфронтація — КОНФРОНТА́ЦІЯ, ї, ж. Протиборство, протиставлення соціальних систем, класових інтересів, ідейно-політичних принципів і т. ін.; зіткнення. Радянський Союз не раз заявляв, що не хотів би йти по шляху змагання у воєнно-технічній галузі. Словник української мови в 11 томах
  9. конфронтація — рос. конфронтация (латин. con — проти і frons (frontis) — лоб, фронт) — протистояння, протиборство, зіткнення. Становище, коли якісь особи, групи, держави опиняються перед загрозою зіткнення між собою. Eкономічна енциклопедія