місце робоче
Зона праці, визначена на підставі трудових та інших діючих норм, забезпечена необхідними засобами для трудової діяльності одного виконавця. М.р. налагоджуються основним і допоміжним устаткуванням (таким як верстати, апарати, прилади, механізми, енергетичні установки) і технологічним оснащенням (таким як інструмент, пристосування, столи, верстати, тумбочки, шафи, стільці і т.п.). Розрізняють М.р. робочих, інженерно-технічних і адміністративно-управлінських працівників.
англ. work place; нім. Arbeitsplatz m –es, -¨e; угор. munkahely; рос. место рабочее.
Джерело:
Словник із соціальної роботи
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- місце робоче — рос. место рабочее Див. Робоче місце. Eкономічна енциклопедія