потреба

Джерело людської активності. Виникає в результаті неузгодження реального стану індивіда та оптимального для нього стану як біологічної істоти, представника людського роду та індивідуальності.

англ. need; нім. Bedürfnis n -ses, -se; угор. szükséglet; рос. потребность.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потреба — потре́ба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. потреба — Необхідність, потрібність, с. конечність; мн. ПОТРЕБИ, запити, вимоги. Словник синонімів Караванського
  3. потреба — див. треба Словник синонімів Вусика
  4. потреба — [потреба] -бие, д. і м. -б'і, мн. -требие, -треб Орфоепічний словник української мови
  5. потреба — -и, ж. 1》 Необхідність у кому-, чому-небудь, що вимагає задоволення; потрібність. || Умови, які змушують до чогось, спричиняють щось. || перев. з інфін. Необхідність або бажання робити щось, діяти певним чином. 2》 перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. потреба — ПОТРЕ́БА, и, ж. 1. Необхідність у кому-, чому-небудь, що вимагає задоволення; потрібність. Хтось доглядає там душу в гуцулі, поезію, нужду, потребу освіти; експлуататор бачить лиш матеріал для визиску, бездушний інвентар (Г. Словник української мови у 20 томах
  7. потреба — Де потреба найбільша, там поміч Божа найблища. Бог в першу чергу допомагає там, де його допомоги найбільше потребують. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. потреба — Битва, сутичка, бій, сутичка Словник застарілих та маловживаних слів
  9. потреба — У психології стан особи, коли вона відчуває брак чогось і що, в зв'язку з іструктурою організму, індивідуальним досвідом, а також місцем особи в суспільстві, є необхідним для підтримання її життя, створення умов для розвитку... Універсальний словник-енциклопедія
  10. потреба — БІЙ (бойові дії ворожих військ або їх окремих підрозділів та техніки), ПОБІ́Й заст., ПОТРЕ́БА заст., СВА́РИ мн., заст.; СУ́ТИЧКА, ЗІ́ТКНЕННЯ, СПО́ТИЧКА розм. (невеликий короткочасний бій). Словник синонімів української мови
  11. потреба — Потре́ба, -би; -ре́би, потре́б Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. потреба — ПОТРЕ́БА, и, ж. 1. Необхідність у кому-, чому-небудь, що вимагає задоволення; потрібність. Хтось доглядає там душу в гуцулі, поезію, нужду, потребу освіти; експлуататор бачить лиш матеріал для визиску, бездушний інвентар (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  13. потреба — рос. потребность стан, обумовлений незадоволенням вимог особи, що необхідний для її нормальної життєдіяльності, і спрямований на усунення цієї незадоволеності. П. реалізується у процесі її задоволення, активного засвоєння предмета П. під час споживання. Eкономічна енциклопедія
  14. потреба — Потреба, -би ж. 1) Надобность, потребность, необходимость, нужда. Викочує старий Грива той віз тепер на иншую потребу. К. (ЗОЮР. II. 202). Про його потребу я дав йому. Н. Вол. у. Вже яка потреба, — ні до кого не іду, — вона зарятує. Г. Барв. 187. Словник української мови Грінченка