час робочий

Встановлений відповідно до закону час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов’язки на підприємстві, в установі, організації; тривалість участі працівника в суспільно організованій праці. Ч.р. вимірюється тривалістю відпрацьованого часу протягом робочого дня, тижня, місяця, року.

англ. working time; нім. Arbeitszeit f=; угор. munkaidő; рос. время рабочее.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. час робочий — рос. время рабочее період, протягом якого працівник має бути на роботі і виконувати службові обов'язки. Eкономічна енциклопедія