1. Словник поетичної мови Василя Стуса

Лета

Ле́та

И, ж. У давньогрецькій міфології ріка в царстві мертвих, випивши воду з якої, душі померлих забувають своє колишнє земне життя.

Знай, небоже,

що приневолений іти до себе

усе назад, ти тінь свою згубив,

що пам'яті трималась, як останній

причал на Леті. (ЧТ:64);

...потрапивши в тенета, обранив душу в смерть,

а каламутна Лета зібгала шкереберть. (П-2:142).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Лета — Ле́та іменник жіночого роду міфологічна річка забуття Орфографічний словник української мови
  2. Лета — У грецькій міфології Лета – ріка забуття в підземному царстві Аїді, з якої душі померлих пили воду і забували своє земне життя (Вергілій, Енеїда, 6). Назва ріки стала символом забуття. Звідси виник вираз "канути в лету" – назавжди зникнути, піти в непам'ять. Словник крилатих висловів
  3. лета — -и, ж. За давньогрецькою міфологією річка забуття в підземному царстві. Канути в Лету — забутися без сліду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лета — ЛЕ́ТА, и, ж. У давньогрецькій міфології – ріка забуття. Словник української мови у 20 томах
  5. лета — ле́та (грец. Λήβη) 1. За давньогрецькою міфологією річка забуття в «підземному царстві». 2. Переносно – канути в лету – зникнути без сліду. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. Лета — Ле́та, -ти, -ті (міт. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)