1. Словник поетичної мови Василя Стуса

Марко

Марко́

А, ч. Фольклорний образ, що, за народною легендою, до кінця світу спокутуватиме свої гріхи.

Тебе покинув рідний край

блукати, як Марко у пеклі. (Т.1, кн.2:73);

Під панцирем терпіння ти холонеш

земною магмою, пекельний Марко. (П-2:241).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Марко — Марко́ 1 прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Марко́ 2 іменник чоловічого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  2. марко — невідм. Визначення вартості монети за її вагою, а не за номіналом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Марко — гр.*; особове ім'я Markos; можливо, походить від лат. marcus — молоток або від marceo — бути в'ялим, млявим. Дехто вважає, що воно означає "народжений у марті (березні)". Марочко, Маркусь, Марчик. Власні імена людей. Словник-довідник
  4. марко — МА́РКО, невідм., с. Визначення вартості монети за вагою, а не за номіналом. Словник української мови у 20 томах
  5. Марко — Лізь Марку, хоч у тісну шпарку. Ховайся де можеш, бо потерпиш. Марку, Марку, не роби сварку. Сиди тихо і не зачіпай нікого. Товчеться, як проклятий Марко по пеклі. Шибає собою всюди, не годен всидіти на однім місці. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. марко — ма́рко (італ. marco) визначення вартості монети за її вагою, а не за номіналом. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. Марко — як (мов, ні́би і т. ін.) Ма́рко́ з пасльо́ну, зі сл. виска́кувати, виліта́ти і т. ін., жарт. Раптово, несподівано, недоречно і т. ін. Відчиняються з гуркотом двері, з яких пробкою вилітає Круть. ..Мов Марко з пасльону… (О. Підсуха). як (мов, ні́би і... Фразеологічний словник української мови
  8. Марко — Ма́рко́, -ка, -кові, -ку! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. марко — рос. марко визначення вартості монети за її вагою, а не за номіналом. Eкономічна енциклопедія