1. Словник поетичної мови Василя Стуса

Пантократор

Пантокра́тор

(грец. вседержитель), -а, ч. Назва різних божеств, пізніше переважно ім'я Бога іудеїв та християн, а за часів грецької патристики — синонім Христа. Образ Христа Пантократора один з провідних у візантійському мистецтві; особливо часто містився у центральному куполі храму.

Пожовкло рано вигнане стебло,

а там, де жебоніло джерело,

схилив чоло дбайливий Пантократор. (П-1:130).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пантократор — пантокра́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. Пантократор — Всемогутній Бог Словник чужослів Павло Штепа
  3. пантократор — -а, ч., рел. 1》 Вседержитель, Всевишній. 2》 Поясне зображення Христа, який благословляє правою рукою і тримає Євангеліє у лівій руці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пантократор — ПАНТОКРА́ТОР, а, ч., рел. Вседержитель, Всевишній. Правою рукою Пантократор благословляє зібраний унизу люд, а в лівій тримає закриту книгу Нового завіту, яку відкриє в день страшного суду (П. Словник української мови у 20 томах