Прометей
Промете́й
(грец. Promētheus), -я, ч. 1. У давньогрецькій міфології – один з титанів, що викрав з неба вогонь і навчив людей ним користуватися, за що Зевс прикував його до скелі, куди щодня прилітав орел і клював його печінку. 2. перен. Символ людини, що прагне творити добро.
Зубами рвемо власне серце.
Прометей і орел — водночас. (Т.1,кн.2:52).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Прометей — Промете́й іменник чоловічого роду, істота міфологічний герой Орфографічний словник української мови
- прометей — -я, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – один із титанів, який викрав у Зевса вогонь для людей. 2》 Символ людини, яка прагне робити добро. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прометей — промете́й (грец. Προμηθεύς) 1. У давньогрецькій міфології один з титанів, який викрав у Зевса вогонь для людей. 2. Символ людини, яка прагне робити добро. Словник іншомовних слів Мельничука
- Прометей — У грец. міфології титан, добродій людства; викрав у богів вогонь для людей і навчив їх користуватися ним; вважається творцем ремесел і всякого прогресу; покараний богами: прикутий до скелі на Кавказі, де орел шматував його печінку, яка постійно відростала; звільнений Гераклом. Універсальний словник-енциклопедія