прометей

Значення в інших словниках

1. Прометей — Промете́й іменник чоловічого роду, істота міфологічний герой Орфографічний словник української мови
2. Прометей — (грец. Promētheus), -я, ч. 1. У давньогрецькій міфології – один з титанів, що викрав з неба вогонь і навчив людей ним користуватися, за що Зевс прикував його до скелі, куди щодня прилітав орел і клював його печінку. 2. перен. Словник поетичної мови Василя Стуса
3. прометей — промете́й (грец. Προμηθεύς) 1. У давньогрецькій міфології один з титанів, який викрав у Зевса вогонь для людей. 2. Символ людини, яка прагне робити добро. Словник іншомовних слів Мельничука
4. Прометей — У грец. міфології титан, добродій людства; викрав у богів вогонь для людей і навчив їх користуватися ним; вважається творцем ремесел і всякого прогресу; покараний богами: прикутий до скелі на Кавказі, де орел шматував його печінку, яка постійно відростала; звільнений Гераклом. Універсальний словник-енциклопедія