1. Словник поетичної мови Василя Стуса

Сізіф

Сізі́ф

(грец. Sisiph), -а, ч. 1. У давньогрецькій міфології будівничий і цар Коринфа, засуджений богами вічно викочувати на гору великий камінь, який з вершини щоразу скочувався вниз. 2. перен. Сізіфова праця – важка і виснажлива безплідна робота.

Сізіфова робота.

Звичайне глупство. Кому то вдавалось —

дертися по вертикальній стіні. (Т.1, кн.2:143).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Сізіф — сісіф, -а, ч. У давньогрецькій міфології – цар, покараний за образу богів тим, що вічно мусив викочувати на гору великий камінь, який щоразу скочувався вниз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сізіф — сізі́ф (грец. Σίσυφος) 1. За давньогрецькою міфологією син Еола, що за провину перед богами був покараний – змушений вічно викочувати на гору великий камінь, який з вершини щоразу скочувався вниз, і С. доводилося все починати знову. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. Сізіф — див. Сісіф Універсальний словник-енциклопедія
  4. Сізіф — Сізі́ф, -фа. Сізі́фів, -фова, -фове. Сізі́фова пра́ця Правописний словник Голоскевича (1929 р.)