аед

ае́д

(< грец. aoidos – соловей, співець), -а, ч. Давньогрецькі поети й співці, мистецтво яких розквітло у VІІІ — VII ст. до н.е. Аеди виконували епічні твори, акомпануючи собі на струнному щипковому інструменті формінксі, лірі чи кіфарі.

Ви вбивці, ви ненатлі нелюди

спередвіків,

а ми припізнені аеди,

наш злочин — спів. (П-2:94).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аед — -а, ч. Давньогрецький епічний співак епохи безписьменної поезії (9-8 ст. до н. е.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Аед — (гр. aedon) — давньогрецький співець, виконавець епічних пісень про богів та героїв, які він виконував у власному супроводі на музичному інструменті. Словник-довідник музичних термінів