1. Словник поетичної мови Василя Стуса

бедрик

бе́дрик

А, ч., бот. Рід родини зонтичних; багаторічна трав'яниста рослина з прямостоячим стеблом і пірчастим листям.

Довкола сопки і хрести,

людські кістки біліють щедро,

од божевілля й німоти

малесенький рятує бедрик. (П-1:150).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бедрик — Бедрик, -ка м. 1) Значеніе непонятно: употребл. въ щедрівці: Щедрик-бедрик! дайте вареник. Чуб. III. 177. см. въ томъ же значеніи ведрик. 2) дай боже й на бедрик! Дай Богъ и въ будущемъ. Сквир. у. 3) насѣк. = сонечко, Coccinella. см. бездрик. Словник української мови Грінченка