безокрай

безо́край

Ю, інд.-авт. Похідне від без... і край.

І тільки ти. І вечір. І безокрай —

надколотих світів. І тиша тиш. (ЧТ:105).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me