1. Словник поетичної мови Василя Стуса

борлак

борла́к

А, ч., розм. Верхня випнута частина горла; кадик.

І рветься зойк, високий до нестями,

тугими борлаками кобилиць. (ЗД:69);

У зашморзі бід

аж зайшовся кривий од волання борлак,

аж огранням дзеркал заросилася кров! (П-1:33).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. борлак — борла́к іменник чоловічого роду кадик розм. Орфографічний словник української мови
  2. борлак — -а, ч., розм. Верхня випнута частина горла; кадик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. борлак — БОРЛА́К, а́, ч., розм. Верхня випнута частина горла; кадик. Він принишк і прислухався, спершись на руки, витягнувши вперед тонку шию з гострим борлаком (С. Словник української мови у 20 томах
  4. борлак — КАДИ́К (випнута хрящова частина гортані), АДА́МОВЕ Я́БЛУКО, БОРЛА́К розм., БОРЛА́НКА розм., ГОРТА́НКА діал. На довгій хрящуватій шиї гостро випинається кадик (О. Словник синонімів української мови
  5. борлак — БОРЛА́К, а́, ч., розм. Верхня випнута частина горла; кадик. Він принишк і прислухався, спершись на руки, витягнувши вперед тонку шию з гострим борлаком (Голов., Тополя.., 1965, 307). Словник української мови в 11 томах
  6. борлак — Борлак, -ка м. Адамово яблоко, larynx. Вх. Зн. 4. Словник української мови Грінченка