біль-самота

біль-самота́

Й, ж., інд.-авт. Похідне від біль і самота.

...і вже ти, як цятка, і вже над пітьмою

спалахуєш зойками біль-самоти. (П-2:18).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me