велья
ве́лья
(іспан.), -ї, ж. Свічка.
Яма крокодиляча і велья
і полледро — тільки це твоє! (П-1:163);
І що кигиче в мертвій цій пустелі?
Киги-киги — мов чайка з-над Дніпра.
О семигори горя, цвинтар велій,
і я тут згину, як прийде пора? (П-1:100).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me