велья

ве́лья

(іспан.), -ї, ж. Свічка.

Яма крокодиляча і велья

і полледро — тільки це твоє! (П-1:163);

І що кигиче в мертвій цій пустелі?

Киги-киги — мов чайка з-над Дніпра.

О семигори горя, цвинтар велій,

і я тут згину, як прийде пора? (П-1:100).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me