Вельзевул
А, ч. У християнських уявленнях демонічна істота.
На вітрі струмує осика
і сяєвом сходить цвинтарним
(защедра щопта Вельзевула
твій тойсвіт підносить до уст). (П-1:87);
Віками йде вертепна драма
у дев'ять Дантових картин,
сам Ірод краще не заграв би,
тут Вельзевул покине кін,
не витерпить. (П-2:227).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вельзевул — вельзеву́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вельзевул — -а, ч. У ранньохристиянській релігії – володар демонів, диявол. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вельзевул — див. чорт Словник синонімів Вусика
- вельзевул — вельзеву́л (семіт. ба’ал зебуб, букв. – господар мух) у ранньохристиянській релігії володар демонів, диявол. Словник іншомовних слів Мельничука
- вельзевул — Вельзеву́л, -ла, -лові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)