1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

вельзевул

Вельзеву́л, -ла, -лові

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вельзевул — вельзеву́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. Вельзевул — А, ч. У християнських уявленнях демонічна істота. На вітрі струмує осика і сяєвом сходить цвинтарним (защедра щопта Вельзевула твій тойсвіт підносить до уст). Словник поетичної мови Василя Стуса
  3. вельзевул — -а, ч. У ранньохристиянській релігії – володар демонів, диявол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вельзевул — див. чорт Словник синонімів Вусика
  5. вельзевул — вельзеву́л (семіт. ба’ал зебуб, букв. – господар мух) у ранньохристиянській релігії володар демонів, диявол. Словник іншомовних слів Мельничука