1. Орфографічний словник української мови

вельзевул

вельзеву́л

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Вельзевул — А, ч. У християнських уявленнях демонічна істота. На вітрі струмує осика і сяєвом сходить цвинтарним (защедра щопта Вельзевула твій тойсвіт підносить до уст). Словник поетичної мови Василя Стуса
  2. вельзевул — -а, ч. У ранньохристиянській релігії – володар демонів, диявол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вельзевул — див. чорт Словник синонімів Вусика
  4. вельзевул — вельзеву́л (семіт. ба’ал зебуб, букв. – господар мух) у ранньохристиянській релігії володар демонів, диявол. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. вельзевул — Вельзеву́л, -ла, -лові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)