вельзевул
вельзеву́л
-а, ч.
У ранньохристиянській релігії – володар демонів, диявол.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вельзевул — вельзеву́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- Вельзевул — А, ч. У християнських уявленнях демонічна істота. На вітрі струмує осика і сяєвом сходить цвинтарним (защедра щопта Вельзевула твій тойсвіт підносить до уст). Словник поетичної мови Василя Стуса
- вельзевул — див. чорт Словник синонімів Вусика
- вельзевул — вельзеву́л (семіт. ба’ал зебуб, букв. – господар мух) у ранньохристиянській релігії володар демонів, диявол. Словник іншомовних слів Мельничука
- вельзевул — Вельзеву́л, -ла, -лові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)