вспак

(успак), присл., розм. Назад; у протилежний бік.

Мигоче, мов відьмак, паркан пекельнозорий,

за голосом покори душа рушає вспак. (П-2:31);

Тільки сіль, і вода, і житняк,

і світанок, і ніч, і стозора

небезпека, і сонна і хора

ця душа — вирушає успак! (П-1:105).