гибіти

Значення в інших словниках

1. гибіти — ги́біти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
2. гибіти — Страждати, терпіти, гнути спину; (- здоров'я) слабувати, нездужати, хворіти. Словник синонімів Караванського
3. гибіти — -ію, -ієш, недок., діал. 1》 Зазнавати труднощів від нестачі чого-небудь; страждати. 2》 Нездужати, хворіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гибіти — ГИ́БІТИ, ію, ієш, недок., розм. 1. Мучитися, страждати; зазнавати труднощів від нестачі чого-небудь. – Дощ, лиха година, а я приткнуся до стіни та так і гибію (Панас Мирний); Що ж було їм хоч раніш так сказати... Словник української мови у 20 томах
5. гибіти — див. жити; мерзнути; хворіти; хиріти Словник синонімів Вусика
6. гибіти — МУ́ЧИТИСЯ (зазнавати мук, фізичних або моральних страждань), СТРАЖДА́ТИ, МОРДУВА́ТИСЯ, КОНА́ТИ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, КАТУВА́ТИСЯ, КАРА́ТИСЯ, КАРТА́ТИСЯ, ГРИ́ЗТИСЯ, ТЕРЗА́ТИСЯ, З'ЇДА́ТИСЯ діал. (зазнавати моральних мук, перев. Словник синонімів української мови
7. гибіти — Ги́біти, -бію, -бієш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. гибіти — ГИ́БІТИ, ію, ієш, недок., діал. 1. Зазнавати труднощів від нестачі чого-небудь; страждати. — Дощ, лиха година, а я приткнуся до стіни та так і гибію (Мирний, III, 1954, 164); Що ж було їм хоч раніш так сказати... Словник української мови в 11 томах
9. гибіти — Гибіти, -бію, -єш гл. Хирѣть, болѣть, страдать отъ недостатка чего-либо. Гибіла, гибіла моя ненька, поки і зовсім лягла. Переясл. у. Мусимо гибіти, бо нема в що вдягтися добре. Словник української мови Грінченка