1. Словник української мови у 20 томах

гибіти

ГИ́БІТИ, ію, ієш, недок., розм.

1. Мучитися, страждати; зазнавати труднощів від нестачі чого-небудь.

– Дощ, лиха година, а я приткнуся до стіни та так і гибію (Панас Мирний);

Що ж було їм хоч раніш так сказати, то ти б не гибіла цілі свята чорт зна над чим! (Леся Українка);

Мерзла, гибіла [Христя] на тих буряках, боса-босісінька (А. Головко);

Клацали по видавництвах і редакціях друкарські машинки, гибіли над гранками коректори, боячись не доглянути частого тоді хуліганства друкарів (Б. Антоненко-Давидович).

2. Нездужати, хворіти.

– Яке здоров'я?.. – одказав він стиха та зглуха. – Гибію. Слабую дуже на голову й на очі (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гибіти — ги́біти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. гибіти — Страждати, терпіти, гнути спину; (- здоров'я) слабувати, нездужати, хворіти. Словник синонімів Караванського
  3. гибіти — -ію, -ієш, недок., діал. 1》 Зазнавати труднощів від нестачі чого-небудь; страждати. 2》 Нездужати, хворіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гибіти — Ію, -ієш, недок., діал. 1. Зазнавати труднощів від нестачі чого-небудь; страждати. 2. Нездужати, хворіти. Аби не гибіть, не вижидати черги сподіванням. (ЗД:78). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. гибіти — див. жити; мерзнути; хворіти; хиріти Словник синонімів Вусика
  6. гибіти — МУ́ЧИТИСЯ (зазнавати мук, фізичних або моральних страждань), СТРАЖДА́ТИ, МОРДУВА́ТИСЯ, КОНА́ТИ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, КАТУВА́ТИСЯ, КАРА́ТИСЯ, КАРТА́ТИСЯ, ГРИ́ЗТИСЯ, ТЕРЗА́ТИСЯ, З'ЇДА́ТИСЯ діал. (зазнавати моральних мук, перев. Словник синонімів української мови
  7. гибіти — Ги́біти, -бію, -бієш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гибіти — ГИ́БІТИ, ію, ієш, недок., діал. 1. Зазнавати труднощів від нестачі чого-небудь; страждати. — Дощ, лиха година, а я приткнуся до стіни та так і гибію (Мирний, III, 1954, 164); Що ж було їм хоч раніш так сказати... Словник української мови в 11 томах
  9. гибіти — Гибіти, -бію, -єш гл. Хирѣть, болѣть, страдать отъ недостатка чего-либо. Гибіла, гибіла моя ненька, поки і зовсім лягла. Переясл. у. Мусимо гибіти, бо нема в що вдягтися добре. Словник української мови Грінченка