гигикання
ГИГИ́КАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. гиги́кати.
Парубки запалили в Хрещатому Яру, над самою річкою, ще більше вогнище .. Знявся несамовитий вереск, і виляск, і басовите гигикання (І. Білик);
Ян подивився на Марка впритул і нервово гигикнув. Марко кивнув, неначе зрозумівши це гигикання (О. Ірванець);
“Жигулі”, як на біду, не заводилися. Хлопці зі свистом, гигиканням заходилися штовхати машину єдиною сільською дорогою (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гигикання — гиги́кання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- гигикання — -я, с., розм. Дія за знач. гигикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гигикання — див. сміх Словник синонімів Вусика
- гигикання — Гиги́кання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гигикання — ГИГИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. гиги́кати. Словник української мови в 11 томах