1. Словник поетичної мови Василя Стуса

гримкотіти

гримкоті́ти

Очу, -тиш, недок., розм. Підсил. до гриміти. Створювати або видавати гучні, різкі звуки, гуркіт і т.ін.

Душе, відшукуй власний слід,

де знані всі стежки,

імла заткала весь овид,

гримкочуть потоки... (ЧТ:135).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гримкотіти — гримкоті́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гримкотіти — -очу, -отиш, недок., розм. Підсил. до гриміти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гримкотіти — див. гриміти; стукати Словник синонімів Вусика
  4. гримкотіти — ГРИМІ́ТИ (про грім — утворювати гучний, різкий звук), ГРИМОТА́ТИ підсил., ГРИМОТІ́ТИ підсил., ГУРКОТА́ТИ підсил., ГУРКОТІ́ТИ підсил., ГРИМКОТІ́ТИ підсил. розм., ГУ́РКАТИ розм., ГУРЧА́ТИ розм., ГРЮКОТА́ТИ підсил., ГРЮКОТІ́ТИ підсил. розм., ГРЮ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. гримкотіти — ГРИМКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Підсил. до гримі́ти 1. Спершу, коли Христя чула його голос, що гримкотів аж під високою банею, її душа.. дрібно тремтіла сполоханою пташкою (Речм., Весн. грози, 1961, 70). Словник української мови в 11 томах