1. Словник поетичної мови Василя Стуса

декорум

деко́рум

(< лат. decorum – гідність, пристойність), -у, ч. Зовнішня пристойність; обстановка, відповідна до рангу, посади, становища.

Старий декорум чезне на очах,

я ж гаюсь в епіцентрі існування... (ЧТ:79).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. декорум — деко́рум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. декорум — У. Зовнішня, показна пристойність; те, що відповідає такій пристойності: дотримувати декоруму. Літературне слововживання
  3. декорум — -у, ч., книжн. Зовнішня, показна пристойність; обстановка, відповідна до рангу, службового становища. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. декорум — Гожість (удавана), див. декор Словник чужослів Павло Штепа
  5. декорум — деко́рум (лат. decorum – пристойність, гідність) зовнішня, показна пристойність, належна обстановка. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. декорум — Деко́рум, -му, -мові (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. декорум — ДЕКО́РУМ, у, ч., книжн. Зовнішня пристойність; обстановка, відповідна до рангу, службового становища. А що сказала б вона? Міщанин!.. галабурдник!.. Їй треба декорум… (Коцюб., І, 1955, 408). Словник української мови в 11 томах