жеврість
же́врість
І, інд.-авт. Абстр. ім. до жевріти – догоряти без полум'я; тліти.
...ти вибродиш на співі, на джмелях,
котрі вбирають в себе сонця жеврість... (ЗД:131).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me