життєсмерть

життєсме́рть

І, ж., інд.-авт. Похідне від життя і смерть.

У затишку прожити не судилось:

ударив грім — і зразу шкереберть

усе пішло, що ніби тільки снилось,

як життєіснування й життєсмерть. (ЧТ:24);

Сховати ся од долі — не судилось.

Ударив грім і зразу шкереберть

пішло життя. І ость ти — все, що снилось,

як смертеіснування й життєсмерть. (П-1:83).