1. Словник поетичної мови Василя Стуса

жостір

жо́стір

У, ч., діал. Крушина.

Вельможно виростає простір,

і нескінченний ти сси,

одцвів у Видубичах жостір

і одлунали голоси. (41:181);

Спросоння скидаються пижмо і жостір,

і падолу чути хлипкі голоси. (П-2:110).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жостір — жо́стір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. жостір — -теру, ч. Невелике дерево або кущ, що росте по узліссях, цвіте жовтувато-зеленими квітками і дає чорні плоди; використовується в медицині як проносне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жостір — Тернистий кущ родини жостерових, вис. до 3 м, поширений в зоні помірного клімату; листки еліптичні, квітки дрібні, зеленкуваті; плоди чорні; росте в лісах, на схилах гір; ж. проносний — лікарська рослина. Універсальний словник-енциклопедія
  4. жостір — Жо́стір, -ті[е]ру, -ті[е]рові (росл.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. жостір — ЖО́СТІР, теру, ч. (Rhamnus cathartica L.). Невелике дерево або кущ, що росте по узліссях, цвіте жовтувато-зеленими квітками і дає чорні плоди; використовується в медицині як проносне. На крутих горах, під скелями розрісся густий жостір та дикий терен (Н. Словник української мови в 11 томах
  6. жостір — Жостір, -ру м. раст. крушина, Rhamnus cathartica. Мил. 35. ЗЮЗО. І. 133. Словник української мови Грінченка