жур
інд.-авт. Похідне дієслово нак. сп. від журити.
Лише не жур мене і не клени,
що я, мов янгол із крилом підбитим,
сколошкав сон твій, люба, і пригнітив. (ЧТ:129).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жур — Жур: — джур (вівсяна страва) [VI,VII] — страва з вівсяного борошна [22] — страва з вівсяної муки [XIII] — юшка з вівсяного борошна [54;2] Словник з творів Івана Франка
- жур — жур іменник чоловічого роду жура, журба діал. Орфографічний словник української мови
- жур — див. сум Словник синонімів Вусика
- жур — -у, ч., діал., рідко. Те саме, що жура. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жур — СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм. Словник синонімів української мови
- жур — ЖУР, у, ч., діал., рідко. Те саме, що жура́. Що ж ти ходиш до другої, А мене хвилює жур? (Мал., Народження.., 1939, 169); *Образно. Літо вже зміняв зимовий жур (Руд., Ленінградці, 1948, 4). Словник української мови в 11 томах
- жур — Жур, -ру м. = джур. Мати жар варила. Гол. ІІ. 197. Словник української мови Грінченка